Yönelme Durumu – відмінок напряму – Давальний відмінок в турецькій мові

Yönelme Durumu – Давальний відмінок (відмінок напряму) відповідає на запитання
куди? – nereye?;
до кого? – kime?;
до чого? – neye?
і позначає напрям до будь-кого або до чого-небудь.

Давальний відмінок утворюється додаванням ударного афікса – е або – а, залежно від закону гармонії голосних та приголосних

ev – eve – додому

okul – okula – до школи

Якщо афікс додається до слова, яке закінчується на голосну літеру, то перед ним ставиться приголосна y

Ali ‘ye – до Алі
Ankara’ya – в Анкару
arabaya – в машину

Особисті займенники в давальному відмінку

Афікс -a

Афікс -e

Коли додається -ya / -ye?

Якщо слово закінчується на голосну, між основою й афіксом додається вставний -y-:

• oda → odaya (а + а → вставний -y-)
• elma → elmaya
• ülke → ülkeye

Афікс -a

• Okula gidiyorum. → Я йду до школи.
• Kitaba bakıyorum. → Я дивлюсь у книгу.
• Odaya gir. → Зайди до кімнати.
• Arabaya biniyoruz. → Ми сідаємо в машину.

Афікс -e

• Şehre taşındık. → Ми переїхали до міста.
• Eve dönüyorum. → Я повертаюся додому.
• Elmaye uzandı. → Вона потягнулась до яблука.
• Ülkeye giriş yaptık. → Ми в’їхали в країну.

Дієслова, що вимагають давального відмінка:

• Gitmek – іти
• Gelmek – приходити
• Bakmak – дивитися
• Girmek – заходити
• Koymak – класти
• Binmek – сідати (на транспорт)
• Anlatmak – пояснювати
• Kızmak – сердитися (на когось)
• Sormak – питати
• Vermek – давати
• İnanmak – вірити
• Söylemek – розповідати, казати
• İzin vermek – дозволяти
• Yardım etmek – допомагати
• Bağırmak – кричати
• Aşık olmak – закохатися
• Yazmak – писати
• Güvenmek – довіряти
• Başlamak – починати
• Söz vermek – обіцяти
• Engel olmak – заважати, перешкоджати
• Karışmak – втручатися
• Sevinmek – зрадіти
• Üzülmek – засмутитися

Приклади

Ben işe gidiyorum. – Я йду на роботу.

O, annesine gitti. – Він поїхав до мами.

Akşam saat yedide eve geldim. – Я прийшла додому о сьомій годині вечора.

Herkes bana bakıyordu. – Усі дивилися на мене.

Çocukların hepsi arabaya bakıyordu. – Усі хлопці дивилися на машину.

Birden odaya bir adam girdi. – Раптом до кімнати зайшов чоловік.

Kitapları şu rafa koy. – Поклади книжки на ту полицю.

Gece ikide otobüse bindik. – О другій годині ночі ми сіли в автобус.

Ben bu konuyu size anlatmıştım. – Я вже розповідав вам про це.

Selma böyle şeylere çok kızıyor. – Сельма дуже сердиться через такі речі.

Babası ona çok kızmış. – Його батько сильно розсердився на нього.

Sen öğretmene sormadın mı? – Ти не запитав у вчителя?

Sedat kalemi Ali’ye vermiş. – Седат віддав ручку Алі.

Mehmet bize inanmıyor. – Мехмет не вірить нам.

Ben bu tür şeylere inanamıyorum. – Я не можу повірити в такі речі.

Ben sana söylemiştim. – Я тобі казав.

Öğretmen ona izin vermemiş. – Учитель не дозволив йому.

O, bana izin vermez. – Він мені не дозволяє.

Biz her zaman yaşlılara yardım etmeliyiz. – Ми завжди повинні допомагати літнім людям.

Ömer sana neden bağırdı? – Чому Омер накричав на тебе?

İzzet Gönül’e âşık olmuş. – Іззет закохався в Гонюль.

Ben de anneme mektup yazıyordum. – Я теж писав листа мамі.

Bu elmalarI kardeşine götür. – Віднеси ці яблука своєму братові.

Beni her sabah babam okula götürüyor. – Щоранку тато відвозить мене до школи.

Halil bize hiç güvenmiyor. – Халіль нам зовсім не довіряє.

Arkadaşlar toplantıya başlıyoruz. – Друзі, ми починаємо збори.

Ben sana söz vermedim. – Я тобі не обіцяв.

Dilek her zaman bize engel oluyor. – Ділек завжди нам заважає.

Sen bana karışma! – Не втручайся в мої справи!

Hepimiz bu habere çok sevindik. – Ми всі дуже зраділи цій новині.

Hepimiz bu habere çok üzüldük. – Ми всі дуже засмутилися через цю новину.

Зведена таблиця відмінків в турецькій мові