Yönelme Durumu – відмінок напряму – Давальний відмінок в турецькій мові

Yönelme Durumu – Давальний відмінок (відмінок напряму) відповідає на запитання
куди? – nereye?;
до кого? – kime?;
до чого? – neye?
і позначає напрям до будь-кого або до чого-небудь.

Давальний відмінок утворюється додаванням ударного афікса – е або – а, залежно від закону гармонії голосних та приголосних

ev – eve – додому

okul – okula – до школи

Якщо афікс додається до слова, яке закінчується на голосну літеру, то перед ним ставиться приголосна y

Ali ‘ye – до Алі
Ankara’ya – в Анкару
arabaya – в машину

Особисті займенники в давальному відмінку

Афікс -a

Афікс -e

Коли додається -ya / -ye?

Якщо слово закінчується на голосну, між основою й афіксом додається вставний -y-:

• oda → odaya (а + а → вставний -y-)
• elma → elmaya
• ülke → ülkeye

Афікс -a

• Okula gidiyorum. → Я йду до школи.
• Kitaba bakıyorum. → Я дивлюсь у книгу.
• Odaya gir. → Зайди до кімнати.
• Arabaya biniyoruz. → Ми сідаємо в машину.

Афікс -e

• Şehre taşındık. → Ми переїхали до міста.
• Eve dönüyorum. → Я повертаюся додому.
• Elmaye uzandı. → Вона потягнулась до яблука.
• Ülkeye giriş yaptık. → Ми в’їхали в країну.

Використання давального відмінка в турецькій мові

Давальний відмінок позначає кінцеву точку руху (куди-небудь, на що-небудь).

Наприклад:

Eve gitti. (Він поїхав додому.)

Okula geldi. (Вона прийшла до школи.)

Arabaya bindik. (Ми сіли в машину.)

Bize bakıyor. (Він дивиться на нас.)

Використовується для позначення вартості.

Наприклад:

Bin liraya almış. (Каже, що купив за тисячу лір.)

Bu iş kaç paraya olur. (Скільки платять за таку роботу?)

Утворює обставини часу.

Наприклад:

Sabaha İstanbul’a varırız. (До ранку дістанемося до Стамбула.)

Öğleye biter. (До полудня закінчить.)

Akşama uğrarım. (Ближче до вечора зайду.)

Вказує на місце — кінцеву точку руху або переміщення.

Наприклад:

Kitabı masaya koydu. (Він поклав книгу на стіл.)

Koltuk’a oturdu. (Сів у крісло.)

Sınıfa girdi. (Увійшов до класу.)

Виражає об’єкт, для якого щось робиться, призначення або мету дії.

Наприклад:

Bize yer ayırmışlar. (Нам зарезервували місця.)

Bu tatlıyı size aldım. (Ці солодощі я купила для вас.)

Annesini görmeye gitti. (Він поїхав провідати свою маму.)

Утворює подвоєні іменники, виражає стан або спосіб дії.

Наприклад:

El ele koşuyorlardı. (Вони бігли, взявшись за руки.)

Otobüse nefes nefese yetişti. (Він, задихавшись, наздогнав автобус.)

Приєднуючись до другого дієприкметника на -en / -an у подвоєних конструкціях, додає значення перебільшення або інтенсивності.

Наприклад:

Sınıfa girdim, bağıran bağırana. (Я зайшов до класу — усі кричали.)

Toplantıda soru soran soranaydı. (На засіданні ставили дуже багато запитань.)

Післяйменники

Давальним відмінком керують такі післяйменники:

kadar, göre, doğru, rağmen, karşılık, dek, dair, ait

Наприклад:

Sabaha kadar oturdu.
(Сидів до самого ранку.)

Mehmet’e göre bu doğruymuş.
(На думку Мехмета, це правда.)

Türkçe’ye doğru.
(Прямо до турецької мови.)

Buna rağmen bana inanmadı.
(Незважаючи на це, він мені не повірив.)

Bu kitaba karşılık ne istiyorsun?
(Що ти хочеш за цю книгу?)

Sabaha dek uyumadık.
(Ми не спали до самого ранку.)

Buna dair bir bilgim yok.
(Я про це нічого не знаю.)

Bu araba kime ait?
(Кому належить ця машина?)

Іноді в поєднанні з афіксами належності утворює стійкі образні вирази.

Наприклад:

inadına gülmek
(сміятися назло)

kolayına gitmek
(обрати найлегший шлях)

inadına yapmak
(робити назло)

Іноді, виступаючи як зв’язка між двома іменниками, утворює словосполучення, що використовуються як прикметники.

Наприклад:

dile kolay
(легко сказати)

cana yakın
(приємний, привітний)

midesine düşkün
(той, хто любить поїсти)

Афікс давального відмінка може додаватися до словосполучень, що закінчуються дієслівною формою.

Наприклад:

Geçmiş olsuna gitti.
(Пішов провідати, сказати «Швидкого одужання».)

Yarın Ahmet’e hayırlı olsuna gideceğiz.
(Завтра підемо до Ахмета привітати його й побажати успіху.)

В особових займенниках першої та другої особи однини (ben і sen) при додаванні афікса давального відмінка змінюється коренева голосна.

Наприклад:

Ben → ben-e → bana
Sen → sen-e → sana

Афікси належності

Афікси належності стоять перед афіксами відмінків.

Наприклад:

Benim evime
senin sınıfına
onun arabasına
bizim ailemize

Дієслова, що вимагають давального відмінка:

• Gitmek – іти
• Gelmek – приходити
• Bakmak – дивитися
• Girmek – заходити
• Koymak – класти
• Binmek – сідати (на транспорт)
• Anlatmak – пояснювати
• Kızmak – сердитися (на когось)
• Sormak – питати
• Vermek – давати
• İnanmak – вірити
• Söylemek – розповідати, казати
• İzin vermek – дозволяти
• Yardım etmek – допомагати
• Bağırmak – кричати
• Aşık olmak – закохатися
• Yazmak – писати
• Güvenmek – довіряти
• Başlamak – починати
• Söz vermek – обіцяти
• Engel olmak – заважати, перешкоджати
• Karışmak – втручатися
• Sevinmek – зрадіти
• Üzülmek – засмутитися

Приклади

Ben işe gidiyorum. – Я йду на роботу.

O, annesine gitti. – Він поїхав до мами.

Akşam saat yedide eve geldim. – Я прийшла додому о сьомій годині вечора.

Herkes bana bakıyordu. – Усі дивилися на мене.

Çocukların hepsi arabaya bakıyordu. – Усі хлопці дивилися на машину.

Birden odaya bir adam girdi. – Раптом до кімнати зайшов чоловік.

Kitapları şu rafa koy. – Поклади книжки на ту полицю.

Gece ikide otobüse bindik. – О другій годині ночі ми сіли в автобус.

Ben bu konuyu size anlatmıştım. – Я вже розповідав вам про це.

Selma böyle şeylere çok kızıyor. – Сельма дуже сердиться через такі речі.

Babası ona çok kızmış. – Його батько сильно розсердився на нього.

Sen öğretmene sormadın mı? – Ти не запитав у вчителя?

Sedat kalemi Ali’ye vermiş. – Седат віддав ручку Алі.

Mehmet bize inanmıyor. – Мехмет не вірить нам.

Ben bu tür şeylere inanamıyorum. – Я не можу повірити в такі речі.

Ben sana söylemiştim. – Я тобі казав.

Öğretmen ona izin vermemiş. – Учитель не дозволив йому.

O, bana izin vermez. – Він мені не дозволяє.

Biz her zaman yaşlılara yardım etmeliyiz. – Ми завжди повинні допомагати літнім людям.

Ömer sana neden bağırdı? – Чому Омер накричав на тебе?

İzzet Gönül’e âşık olmuş. – Іззет закохався в Гонюль.

Ben de anneme mektup yazıyordum. – Я теж писав листа мамі.

Bu elmalarI kardeşine götür. – Віднеси ці яблука своєму братові.

Beni her sabah babam okula götürüyor. – Щоранку тато відвозить мене до школи.

Halil bize hiç güvenmiyor. – Халіль нам зовсім не довіряє.

Arkadaşlar toplantıya başlıyoruz. – Друзі, ми починаємо збори.

Ben sana söz vermedim. – Я тобі не обіцяв.

Dilek her zaman bize engel oluyor. – Ділек завжди нам заважає.

Sen bana karışma! – Не втручайся в мої справи!

Hepimiz bu habere çok sevindik. – Ми всі дуже зраділи цій новині.

Hepimiz bu habere çok üzüldük. – Ми всі дуже засмутилися через цю новину.

Зведена таблиця відмінків в турецькій мові