У турецькій мові присвійні займенники утворюються за допомогою афіксів, які додаються до особистого займенника:
Benim | моя, мій, моє, мої |
Senin | твоя, твій, твоє |
Onun | її, його |
Bizim | наша, наш, наше |
Sizin | Ваша, Ваш, Ваше |
Onların | їх |
Афікси приналежності
Якщо слово закінчується на приголосну букву, то до нього додається афікс, який починається з голосної.
Benim | -ım, -im, -um, -üm | Benim evim. – Мій дім. Benim kızım. – Моя дочка. |
Senin | -ın, -in, -un, -ün | Senin evin. – Твій дім. Senin kızın. – Твоя дочка. |
Onun | -ı, -i, -u, -ü | Onun evi. – Його/її дім. Onun kızı. – Його/її дочка. |
Bizim | -ımız, -imiz, -umuz, -ümüz | Bizim evimiz. – Наш дім. Bizim kızımız. – Наша дочка. |
Sizin | -ınız, -iniz, -unuz, -ünüz | Sizin eviniz. – Ваш дім. Sizin kızınız. – Ваша дочка. |
Onların | -ları, -leri | Onların evleri. – Їх дім/дома. Onların kızları. – Їх дочка/дочки. |
Якщо слово закінчується на голосну літеру і до нього приєднується афікс із голосною на початку, то голосна афікса випадає і приєднується просто афікс із приголосною.
Benim | -m | Benim ailem. – Моя родина. |
Senin | -n | Senin ailen. – Твоя родина. |
Onun | -sı,-si, -su, -sü | Onun ailesi. – Його/її родина. |
Bizim | -mız, -miz, -muz, -müz | Bizim ailemiz. – Наша родина. |
Sizin | -nız, -niz, -nuz, -nüz | Sizin aileniz. – Ваша родина. |
Onların | -ları, -leri | Onların aileleri. – Їх родина/родини. |
При додаванні присвійних афіксів дуже важливо дотримуватися законів гармонії голосних і приголосних, оскільки якщо останній голосний звук твердий, то і афікс додаватиметься з твердою голосною, і навпаки:
durum – ситуація, становище, стан
Benim durumum – мій стан
Senin durumun – твій стан
Onun durumu – його/її стан
Bizim durumumuz – наш стан
Sizin durumunuz – ваш стан
Onların durumları – їх стан
Зміна глухого приголосного на дзвінкий
Якщо слово закінчується на глухий приголосний звук, то афікс приналежності починається з голосної, а останній глухий приголосний змінюється на дзвінкий.
[p] – [b]
[t] – [d]
[k] – [g], [ğ]
[ç] – [c]
Зміна глухого приголосного на дзвінкий не відбувається у словах таких як: saç, kravat, hayat, tişört, pasaport, bilet тощо.
kitap – книга
Benim kitabım – моя книга
Senin kitabın – твоя книга
Onun kitabı – його/її книга
Bizim kitabımız – наша книга
Sizin kitabınız – Ваша книга
Onların kitapları – їх книга
Винятки
Слова su (вода) і ne (що) приєднують афікси до основ suy і ney.
suyum – моя вода
suyun
suyu
suyumuz
suyunuz
suları
neyim – що я
neyin
neyi
neyimiz
neyiniz
neleri
Запозичені слова, такі як saat (годинник), harf (літера), hayal (мрія, уява), приєднують афікси на -i
Benim saatim – Мій годинник
Senin harfin – Твоя літера
Onun hayali – Його / її мрія (або «уява»)
| saat (годинник) | harf (літера) | hayal (мрія / уява) | |
|---|---|---|---|
| benim | saatim | harfim | hayalim |
| senin | saatin | harfin | hayalin |
| onun | saati | harfi | hayali |
| bizim | saatimiz | harfimiz | hayalimiz |
| sizin | saatiniz | harfiniz | hayaliniz |
| onların | saatleri | harfleri | hayalleri |
У 3-й особі множини (onların) в слові hayal подвоюється l → hayalleri — це орфографічна норма, бо слово закінчується на голосну.
Афікси приналежності та особисті афікси
Афікси приналежності ЗАВЖДИ знаходяться під наголосом. Від постановки наголосу залежить значення слова
Ben sekreterim. – Я секретар.
Benim sekreterim. – Мій секретар.
Ben öğretmenim. – Я вчитель.
Benim öğretmenim. – Мій вчитель.
Порядок додавання афіксів
Афікси приналежності ставляться перед афіксами відмінків.
1. Benim evimi – Мій дім (знахідний відмінок)
- benim – мій (присвійний займенник)
- ev – дім
- ev + -im → evim – мій дім (афікс приналежності для «я»)
- evim + -i → evimi – мій дім у знахідному відмінку
Переклад: Я бачу мій дім → Ben evimi görüyorum.
2. Onun arabasını – Його/її машину (знахідний відмінок)
- onun – його/її
- araba – машина
- araba + -sı → arabası – його/її машина
- arabası + -nı → arabаsını – знахідний відмінок
Переклад: Він миє свою машину → Arabasını yıkıyor.
-s- — вставна літера, тому що основа закінчується на голосну, а афікс приналежності теж починається з голосної → додається “s” для зручності вимови.
3. Bizim ailemizi – Нашу родину (знахідний відмінок)
- bizim – наша
- aile – родина
- aile + -miz → ailemiz – наша родина
- ailemiz + -i → ailemizi
Переклад: Ми любимо нашу родину → Ailemizi seviyoruz.
Приклади
Benim şoförüm – мій шофер
Senin araban – твоя машина
Onun sabunu – його/її мило
Bizim annemiz – наша мама
Sizin kızınız – Ваша дочка
Onların nineleri – їх бабуся
Benim ablam – моя сестра
Senin dayın – твій дядя
Onun teyzesi – його/її тітка
Bizim amcamız – наш дядя
Sizin büyük babanız – Ваш дідусь
Onların ağabeyleri – їх брат
Відкрийте більше з Turkish language
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
